ВЕСНЯНІ НАСТРОЇ ПО МОЦАРТУ

Коли календар перегортає сторінку на травень, навколишній світ починає слідувати особливому ритму. Це час оновлення, коли природа скидає залишки смутку попереднього часового періоду і вибухає різнобарв’ям. Це місяць справжнього пробудження природи, буйства фарб, по справжньому весняного настрою, який надихає, серед всього іншого, на створення концертних програм, у яких хочеться поєднати вічну класику з драйвовою молодістю. Якщо у цього процесу був би саундтрек, це, без сумніву, була б музика Вольфганга Амадея Моцарта.
Чому він? Що пов’язує самого «світлого» композитора в історії і самий квітучий місяць року?
Весна – гармонія в дії, порядок, що скривається у хаосі зростаючих рослин, бруньках, що розпускаються на деревах. Музика Моцарта має ту ж структуру. Травневе небо мінливе: сліпуче сонце змінюється за лічені хвилини на бурхливу зливу. У подібному перетворенні Моцарт – абсолютний майстер.
Одна з нових імпрез, прем’єру якої ми очікуємо 21 травня в МКЦ ім. І. Козловського, – не простий академічний концерт, це справжній перетин двох стихій: досконалої гармонії віденського класицизму, яку хочеться ототожнити із сонячними зайчиками на молодому листі, та нестримної енергії юності як раптової першої грози.
Концертна програма «Моцарт і молодь» – музичний міст через століття, де кришталеві партитури Вольфганга Амадея потрапляють у руки тих, хто відчуває ритм життя і красу природи так само гостро, як і відчував його композитор.
Коли смички торкаються струн, простір наповнюється особливим «моцартівським» світлом. Музика не тисне авторитетом віків, навпаки, вона дихає, наче жива, сміється і навіть трохи бешкетує, адже режисерка Олександра Шевельова та студенти кафедри оперного співу НМАУ «Київська консерваторія» (концертмейстерка – Євгенія Кучеренко) не просто відтворюють ноти – вони наповнюють їх своїм драйвом, щирістю і відсутністю страху перед канонами. Вони доводять знову і знову, що Моцарт – це не стоси архівних нотних рукописів, це – про вічну молодість духу. Моцарт сам був «вічною дитиною» та бунтарем своєї епохи, тож поволі приходить розуміння, що класика – це не про минуле, а про вічне «тепер», про пульс життя. Невмирущий Моцарт і сучасна натхненна молодь нагадують: справжній талант не має віку, справжня музика завжди знаходить шлях до тих, хто не старіє душею, чиє серце відкрите для вічної краси!
Музика австрійського генія ігнорувала втому та нудьгу і сьогодні вона залишається актуальною, бо жива, щира і позбавлена фальші, що найбільше цінує кожне нове покоління. Тож друга травнева прем’єра, підготовлена режисеркою Олександрою Шевельовою, – концертна програма «Світло двох епох: Моцарт і Мендельсон», де зустрічаються сонячний геній класицизму та елегійний пророк романтизму. Це своєрідний вечір-дзеркало, у якому відбиваються дві різні, але споріднені душі. В історії музики важко знайти постаті, настільки близькі за духом «чистої краси» та досконалості форми. Вольфганг Амадей Моцарт і Фелікс Мендельсон обидва були відзначені печаткою ранньої геніальності. Але якщо Моцарт – це світло опівдні, що пронизує кожну ноту життєдайною енергією та божественною легкістю, то Мендельсон – це світло вечірніх сутінок, сповнене мрійливості, шляхетної туги та інтелектуальної вишуканості.
26 травня, у Вас буде нагода налаштувати свій внутрішній камертон на хвилю гармонії та високого стилю яскравих Світил двох різних епох. А світло епох для Вас будуть «проливати»: лавреат Міжнародного конкурсу ім. В.-А. Моцарта (м. Брюґґе, Бельгія), призер ІІ Міжнародного конкурсу ім. М. Лисенка (м. Київ), кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри спеціального фортепіано НМАУ «Київська консерваторія» Андрій Кутасевич (фортепіано), скрипаль, концертмейстер оркестру «Віртуози Києва», доцент НМАУ «Київська консерваторія» Тарас Яропуд, заслужена діячка мистецтв України, лавреатка Міжнародного конкурсу імені М. Лисенка (м. Київ), завідуюча кафедри струнно-смичкових інструментів НМАУ «Київська консерваторія» Катерина Полянська (віолончель).

Коли календар перегортає сторінку на травень, навколишній світ починає слідувати особливому ритму. Це час оновлення, коли природа скидає залишки смутку попереднього часового періоду і вибухає

